| Головна » Публікації » Конкурс |
Он випливають з марева примари...
| Он випливають з марева примари. Свідомість спека паморочить знов. І у ночі насняться знов кошмари В таку задуху… Й комарі п'ють кров… З базарів полуниця вже зникає, Старішає картопля молода… Людина, кажуть, до всього звикає. Чому ж тоді я осінь вигляда?. Її з початку серпня я чекаю, Готуючись до зустрічі завчасно, Коли занурюсь в хвилі водограю Із радості і суму одночасно. Коли відчутна зранку прохолода. Коли в річках темнішає вода. Від листя, що жовтіє, насолода, Неначе осінь в очі загляда. Птахи, хоч і не так, та ще співають. І сонце мов втомилось землю гріти. І павутинки де-не-де літають. І пелюстки свої скидають квіти. Й дітей уже дратує все частіше Нагад щодо школи, від батьків. Відпочивати, ясна річ, простіше. І тут я розумію дітлахів. Але усе це відступ від бажання Розповісти про дивне відчуття, Яке назву я "осені чекання", Коли в душі й на серці сум’яття. Коли слова римую дуже легко. Коли вірші із речень я складаю. "Дивак" – сміється в спину може дехто. Та я йому образ не закидаю. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: inkulinets (23.07.2013) | Автор: Володимир Інкулінець (RUSZIN) | |
| Переглядів: 783 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]