| Головна » Публікації » Конкурс |
МЕДЕЯ
| Знаєш,як це: на вдих – повітря викачують, А на видих – горгон дві сотні? Я тобі давно вже пробачила, Але всі ці нестачі азотні Рухають, штурхають в спину і в горло: - Помстися, жінко у відчаї! Вгоди хоч одній горгоні! Море вилито, болі випито, Завмирає всесвіту пуповина… Ти потрібен мені у чистому вигляді, Ти МЕНЕ кохати повинен! Ти – як сон, ти – Ясон, ти є Сонце, З плямами, опіками і протуберанцями. Обпечусь до вуглин, тільки б сон цей Не урвався уламками вранці. Тільки б щогли «Арго» позростались навіки, Тільки б леза собі не вподобав, Тільки б ти був моїм чоловіком, Бо інакше – недобре. Але ти – окремо, далеко, ти – з планами. І все у тобі сумісно. Залишилось плавно сповзати і плакати, На драконах втікати з міста. Десь туди, у Колхіду,у тихі спокійні спогади, Де дахівка не їде і де можна довіритись Богові. У мені покришились усі дзеркала і стержні (так направду, існує мене половина). Отже, маю підставу зникнути, перш ніж На судах віковічних кину тобі «Винен!» | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Optimistka36 (23.07.2013) | Автор: Наталка Янушевич | |
| Переглядів: 759 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]