| Головна » Публікації » Конкурс |
Поезія.
| КОЛИ ГАСНЕ ЗІРКА. Замріяні зорі дивились у воду На свою величну,казковую вроду, Зажурені тим,що погаснуть на небі Бо те,що красиве-невічне ,далебі. Коли гасне зірка,то кажуть в народі, Що в цьому сумному її хороводі З"являється стежка і мертвих єднає З живими...Та певно,таке не буває. Все,що недоступне,те мороком зветься, А хто не боїться,то просто сміється І хоче незвідане це покорити. Як страх подолаєш,то хочеться жити. Людина,вона наче вічна дитина, Дитина Землі:і смішна,й неупинна. Земля-її мати,могутня і пишна, Людина-листочок на гілочках вишні. І кожен листочок на вигляд інакший, Один-справедливий,а другий-пропащий, А батьком людини вважається небо, Бо має вона у висотах потребу, І навіть як зірка,згасає навіки, Коли перейде свої стежки і ріки І стомиться,бо є важкою дорога Яка у кінці все ж приводить до Бога. 27,05,2012 ТРАВНЕВИЙ ВЕЧІР. Травневий вечір,вкравши душу, Побіг за місяцем і мушу До завтра знов його чекати Та у віконце виглядати. Неначе птаха я попалась В його сітки,відчувши жалість, Що сумно так життя проходить... Куди ж він душу мою водить? Не залиши напризволяще, Вона піде шукати щастя Мене оставивши навіки Туди,де є бурхливі ріки, Туди,де холоду немає Та,бідолаха,заблукає І не повернеться,не схоче, Верни ж з світанком,після ночі. 26,05,2012 ХОЛОДНА КАВА. Я не просила й не молила, А лише прагнула тепла, Та кава,що с тобою пила, Завжди холодною була. Тепло душі роздав до мене... А може його не було? Бо почуття таке зелене І,мабуть,майже не цвіло. Ось так й живеш ти з пустотою, Холодну каву звично п"єш, Тому тепер я не з тобою І нас вже разом не збереш. Та й не потрібно.Бо різняться І побажання й почуття. Не можу бути я без щастя Й не так побачила життя. 17,05,2012 ІНТЕРНАТСЬКА ДИТИНА. Не така ти,як всі,ти не вільна, Маєш очі без блиску й жаги І розписане твоє дозвілля По хвилинах і аж до нудьги. Ти не знаєш нічого із того, Що вкладаєм ми в слово"сім"я", Бо для тебе це лишня тривога, Наче пошук в житті журавля. Ти-людина,та все-таки інша, Наче бідний нервовий клубок І,можливо,в сто крат всіх щиріша, Але маєш ряд пересторог. Як же складно тебе зрозуміти І як легко образити враз. Так,хотіла б тебе я любити... Може прийде колись такий час. 17,04,2012року. ЗАЖУРА. А молодість не буде І вже,мабуть,пройшла. Зажура мучить груди Й так хочеться тепла, А молодість не буде... Коротка її мить, Політ душа забуде, Бо роки не спинить. Тяжка і небагата Та молодість була... Зросли мої хлоп"ята І доня підросла, І так,за пелюшками, За ночами без сну, Йшли дні,як в серіалі І їх не поверну. Так швидко,так поспішно... Жила чи не жила? Немов зимова вишня... Як мить людська пора, А серце щемно б"ється І в ньому є вогонь, Бо молодеє серце І жде тепла долонь, А мозок вірить в чудо І в кращії часи. Якщо просити буду, Їх доленько даси? Дари твої дрібненькі, А більше не прошу, Пошли лише серденьку Ту вісточку ,одну... 10,02,2012 | |
| Категорія: Конкурс | Додав: ruslanasapronova (24.07.2013) | Автор: Руслана Сапронова | |
| Переглядів: 653 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
