| Головна » Публікації » Конкурс |
Свічу запалю я
| Свічу запалю я під дзвони церковні, Згадаю події страшних тих часів. Коли Україна зникала в безодні, Від рук біснуватих, скажених катів. Минуло вже майже аж ціле сторіччя Від тих 33-х, жахливих років. А сльози і досі вкривають обличчя Нових українців, нових поколінь. І досі ще душу пронизує холодом, І досі ще серце стискає той біль. За тих, безневинно заморених голодом Моїх українських сестер і братів. Кримлівський режим катував їх, знедолених, Бо створював сіру країну рабів. Та йшли із життя вони горді й нескорені, Мільйонами в небо злітали до зір. Збудований був на тілах українців, "Великий, могутній Радянський союз". Загарбала землі навала чужинців, Насіяла злиднів "великая Русь". Втопила в крові і сльозах Україну, Наставила ідолів цілий ланцюг. Та все ж не поставила нас на коліна, Не знищила волі і єдності дух. Не вбила і мову, хоч дуже хотіла. Повстала вона в неосяжній красі. Бо те що дарує свята Батьківщина Не можна украсти з людської душі. Та тих убієнних тобі ще замало, Цинічна, брехлива верхівка Кремля. Немов та ординська, зухвала навала Руйнуєш ще й досі ти наше життя. Та рано чи пізно настане розплата За знищення нації, зірваний цвіт. І геть заберуться усі супостати, Бо правда за нами і з нами весь світ. Свічу запалю я під дзвони церковні, Згадаю події страшних тих часів. Молитиму Бога, щоб знову в безодні Не зникла країна від тих же катів. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Laura (19.08.2016) | Автор: Маковей Лариса | |
| Переглядів: 582 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]