| Головна » Публікації » Конкурс |
Невдалий сонет
| Я знаю, що ти до цих пір заходиш на мою сторінку, Ні, не щодня, лише час від часу. Я бачу усміхнений світ у твоїх пронизаних смутком очах. І ти знаєш, я теж час від часу Заходжу, дивлюся, читаю. Здогадуюсь, чому все так сталось, «Просто, так кохати не можна!» - казали нам всі. І за це нам кара – щоденні брехливі зізнання… Ти знаєш, я вже й забув як обіймати людину Дорожчу понад усе на Землі І дійсно, так кохати не можна, як ми… Я знаю, ти пишеш вірші, Звичайно, й адресовані вони не мені. Так здавалось, одначе… Боюся зізнатись, - я тебе розкусив, Вже давно, так-так, вже давно, Бо ти плачеш, плачеш як всі. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: dRadov (22.07.2013) | Автор: Дмитро Радов | |
| Переглядів: 781 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]