Неділя, 06.07.2025, 15:54
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Невдалий сонет
Я знаю, що ти до цих пір заходиш на мою сторінку,
Ні, не щодня, лише час від часу.
Я бачу усміхнений світ у твоїх пронизаних смутком очах.
І ти знаєш, я теж час від часу
Заходжу, дивлюся, читаю.

Здогадуюсь, чому все так сталось,
«Просто, так кохати не можна!» - казали нам всі.
І за це нам кара – щоденні брехливі зізнання…
Ти знаєш, я вже й забув як обіймати людину
Дорожчу понад усе на Землі
І дійсно, так кохати не можна, як ми…

Я знаю, ти пишеш вірші,
Звичайно, й адресовані вони не мені.
Так здавалось, одначе…

Боюся зізнатись, - я тебе розкусив,
Вже давно, так-так, вже давно,
Бо ти плачеш, плачеш як всі.
Категорія: Конкурс | Додав: dRadov (22.07.2013) | Автор: Дмитро Радов
Переглядів: 822

Публікації інших авторів

Разрушения Роскошь Распей
Тиха темна ніч
Без назви
Іноді
Капля боли...
"Кому потрібні ці поети…"
Напиши мені друже листа!
Боюся я
дві зупинки
Під деревом у своєму світі

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]