Неділя, 19.05.2024, 21:05
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Розмови за столиками (Скорочено)
... Тим часом за сусіднім столиком хлопчина розповідав своїй подрузі таке:
– В мене біля дому, за два квартали, стояв старий закинутий фургончик. Він там був скільки я себе пам’ятаю. Реально. Вже весь такий задрипаний, прогнивший, в колеса трава повростала. Словом, покинутий кимось на призволяще. Ми якось з хлопцями пива випили і позалазили в нього. Сиділи там, лялякали. Прийшла ідея зробити з нього такий собі притулок для посиденьок. З часом прибрали там, затягнули туди невеличку софу, яку Саня мав викинути. Облаштували там все, шторки на вікнах і все таке. Я навіть акумулятор старий від машини зарядив і туди приніс. Ну світло там і все таке. Коротше нічого так вийшло. І от якось повів я її туди. Кажу: «Зараз я тобі дещо покажу». Вона ж посміхається. Завів, увімкнув гірлянди новорічні. Романтика і все таке. Гарно так посиділи. А вже ж третя ночі. Балакали-балакали і позасинали. Під ковдрою тепло було і ніч була що треба. Ще й стомлені. Коротше просинаюсь я від того, що сповзаю потихеньку з того диванчику на підлогу. З просоння не зрозумів відразу, потім доходить: ми рухаємось! Ну саме авто їде.
– Дівчина пирснула соком прямо на стіл і почала сміятись. –Відкинув шторку, дивлюся – точно! Збоку прошмигують сонні пішоходи, машини ганяють. А вона спить собі і нічого! Як в танку! Ото сон в дівчини. Ще не зустрічав таких. Я її будити, а вона ніяк. Ледь розштурхав. Дивлюся на її лице і бачу, що до неї теж почало доходити. Ти коли небуть бачила, як обличчя людини міняється сім раз за хвилину? Це десь по вісім секунд на кожен вираз. Спочатку повне нерозуміння, потім роздратованість, потім страх. Словом, яке там лице було далі я вже не пам’ятаю, але перелякались ми не на жарт. Вона кричить на мене: «Куди ти мене привів? Що тепер робити? БАРАН!» А я навіть не знаю що й сказати.
– Ну а як же ви…
Категорія: Конкурс | Додав: zvirobiy (19.08.2013) | Автор: Олександр Ільченко
Переглядів: 560 | Теги: Розмови за столиками (Скорочено), Ільченко Олександр

Публікації інших авторів

...Кава випита...
І знов надворі дощ при сонці...
Вечiр у Львовi
Хто б міг подумати
Ти - моя кава
Мистецтво плачу
Якщо ваш малюк...
Горять вогні блакитні, тихі
Стіна
...Дерева вродили рясно...

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]