| Головна » Публікації » Конкурс |
Порцелянове небо
| Порцелянове небо ще високо і не спадає на плечі сивим вовняним шарфом, не пахне вогкістю. Але видно: за літаками зостаються шляхи лелечі, й не розчиняються в небі повністю. Відчуваю, мені отак само далеко до мене. Отак йти по краєчку, по майже невидимій стежці, потім бігти, задихавшись, скидати усе даремне, як дерева, з плечей… Стерти пам’ять погану, лишити пам’ять хорошу. Правічну і добру. Як ранкова густа імла. Загортати її у зимову прийдешню порошу. І сказати собі: Я Буду. Я Є. Я Була. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: porceljana (19.08.2013) | Автор: Олена Петровець | |
| Переглядів: 629 | Теги: |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]