| Головна » Публікації » Конкурс |
Нарис
| РІЗДВО Така тиша буває лише два рази на рік - узимку і навесні. Але сьогодні вона особлива. Здається, що світ завмер у передчутті незвичайного дива, а з ним я. І поки тиха задума заколишує мене, шкребуть у вікна змерзлі квіти морозу, знаю: не спить лише небо; не сном є його погляд синіх очей, які важко розгледіти у темряві зимового суму. Воно чекає, щоб нарешті розкритися, стати просвітленим. Адже сьогодні не проста ніч - незвичайна. І від цієї думки, ще дужче починає битися серце. Вічна, незмірна свята благодать ось-ось має опуститися на землю, поєднатися з людьми, обійняти кожного, сповістити про свій прихід мелодією передзвону срібних дзвіночків, промовляючи: «Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!» «Він народився!» «Він став людиною!» «Він став одним із нас!» «Він приніс світло!» Світло в якому є життя - життя призначене нам. І покотиться луною спів, радість переповне груди, білим зимовим золотом заквітують дерева, сон кудись утече; сховається відпочити вітер, щоб завтра знову заспівати свою журну пісню у сніговії тремтячим голосом закричати к проводах, таємним напівшепотом прочитати свою казку. Сьогодні не його день, а День маленького Ісусика народженого у печері і покладеного до скромних ясел. Ніби ще недавно вона здригалася від стогонів Марії і перших криків немовляти. Зараз усе стихло. Вгорі сяє зоря - Його, власна; душу сповнює порив і біль, радість і страх. Він народився, і, як обіцяв ангел - є Сином Всевишнього. Я дивлюсь на Його обличчя, і «…радіє мій дух у Бозі, Спасі Моїм, бо велике вчинив мені Всемогутній». Ніщо не затьмарить мою радість - народженого Бога. Хіба може бути більшим щось за Нього, Його милість, мир, благодать, - які я не заслужив, і є дуже великими. «Прийми, наш Царю ці дарунки. Вони для Тебе, - промовляють тихо мудреці зі сходу. - Смирна, бо Ти - дійсно Славний і йтимеш попереду нас; ладан, бо Ти поєднаєш небо і землю; золото, бо Ти - Єдиний Цар над царями. До всього додаємо ще й свої серця, сповнені вірою, бо віримо у Тебе. Тиша Святої Різдвяної ночі крокує землею, стукаючи у двері сердець. Я чую її, спішу, поки є час до Віфлеємських ясел, поклонитися Народженому Святому, пробудитися для Його Слави і Хвали. Христос кличе, хоче вести мене, надійно тримаючи за руки; завжди бути на моєму боці, у кожному кроці, в кожному подиху. Бо Він - Бог, я - Його маленька дитина. Прості слова, та в них є велика, вражаюча сила любові: Христос народився! Славимо Його! | |
| Категорія: Конкурс | Додав: prozaik21 (26.07.2013) | Автор: Таємниця Різдва | |
| Переглядів: 625 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
