| Головна » Публікації » Конкурс |
КОЛИ ГАСНЕ ЗІРКА
| Замріяні зорі дивились у воду На свою величну, казковую вроду, Зажурені тим,що погаснуть на небі Бо те,що красиве-невічне ,далебі. Коли гасне зірка,то кажуть в народі, Що в цьому сумному її хороводі З"являється стежка і мертвих єднає З живими...Та певно,таке не буває. Все,що недоступне,те мороком зветься, А хто не боїться,то просто сміється І хоче незвідане це покорити. Як страх подолаєш,то хочеться жити. Людина,вона наче вічна дитина, Дитина Землі:і смішна,й неупинна. Земля-її мати,могутня і пишна, Людина-листочок на гілочках вишні. І кожен листочок на вигляд інакший, Один-справедливий,а другий-пропащий, А батьком людини вважається небо, Бо має вона у висотах потребу, І навіть як зірка,згасає навіки, Коли перейде свої стежки і ріки І стомиться,бо є важкою дорога Яка у кінці все ж приводить до Бога. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: ruslanasapronova (20.08.2013) | Автор: Руслана Сапронова | |
| Переглядів: 644 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]