Понеділок, 14.07.2025, 01:04
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

КОЛИ ГАСНЕ ЗІРКА
Замріяні зорі дивились у воду
На свою величну, казковую вроду,
Зажурені тим,що погаснуть на небі
Бо те,що красиве-невічне ,далебі.

Коли гасне зірка,то кажуть в народі,
Що в цьому сумному її хороводі
З"являється стежка і мертвих єднає
З живими...Та певно,таке не буває.

Все,що недоступне,те мороком зветься,
А хто не боїться,то просто сміється
І хоче незвідане це покорити.
Як страх подолаєш,то хочеться жити.

Людина,вона наче вічна дитина,
Дитина Землі:і смішна,й неупинна.
Земля-її мати,могутня і пишна,
Людина-листочок на гілочках вишні.

І кожен листочок на вигляд інакший,
Один-справедливий,а другий-пропащий,
А батьком людини вважається небо,
Бо має вона у висотах потребу,

І навіть як зірка,згасає навіки,
Коли перейде свої стежки і ріки
І стомиться,бо є важкою дорога
Яка у кінці все ж приводить до Бога.
Категорія: Конкурс | Додав: ruslanasapronova (20.08.2013) | Автор: Руслана Сапронова
Переглядів: 677

Публікації інших авторів

Время
Лірика
Чи ви любите ЦЕ?
Глінтвейн на твоєму тілі …
Кобзарю
Ти наповнюєш сонцем мої захололі долоні...
Сумні і тихі дні прощання...
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
Ця видовбана клаптями земля…
До тебе

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]