| Головна » Публікації » Конкурс |
Ця видовбана клаптями земля…
| Ця видовбана клаптями земля… Колючий сніг, що вигризає шию… Як не помру – смертельно ізомлію, як не впаду, то випаду з сідла. Ніщо мені отут не дороге, та й a priori буть таким не може. Ці дні усі, мов зорі, вельми схожі, чекай лишень, яка з них упаде. Оце й кінець… Оцей кінець, що ти так намагався відтягнуть подалі, цілунок шле у дві щоки запалі, дві на морозі спалені щоки. Ти все те знав… І знаєш дотепер. Лиш визнавати трохи важкувато, що зрадило тебе життєве свято, що тільки марно руки розпростер. Ну й дідько з тим… І так переживу… І виживу… Ні, проживу на славу! Свою журбу сховавши за халяву, до риб не піду лишусь на плаву. Та не лишусь лиш плавання задля: хай коле сніг та вигризає шию, не упаду, смертельно не зомлію, - у море вийду – підкорять моря. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: OST (24.07.2013) | Автор: Demitrius Aquarius | |
| Переглядів: 630 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
