| Головна » Публікації » Конкурс |
Якось влітку
| Мов відблиск літа, з букетом зелені і світла, я йду. Й те чудернацьке небо, із поглядом глибинно-синім, неначе втомленим, зітхає уві сні… Захвилювалось листя – шал мого проміння – і подих долі з вітром у вікні – і дар життя, мов жар вогню у сіні… пелюстками зірок зникають стіни, а у очах згорають білі тіні… Мовчить земля – й лиш хмарою хмільною здіймає подихи у небо слів… Мовчу і я – слова залишились з тобою на полотні примарних днів… І думка – наче примха із туману – летить самотньо в світле поле… а я напружена, неначе срібна струнка, із вітром блідну… квітну…тану – спішу в самотнє небо–море. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: zoreslava (25.07.2013) | Автор: Зореслава Цибко | |
| Переглядів: 656 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
