22:20 Побачила світ книга Ольги Рибчинської-Фіновської "В полоні Музи" |
| 11 вересня 2012 року побачила світ авторська збірка Ольги Рибчинської-Фіновської "В полоні Музи". «В полоні Музи» – перша поетична збірка подільської поетеси Ольги Рибчинської-Фіновської. Збірка містить вірші та п’єси, увібравши різноманітні теми від глибоких роздумів стосовно буття людини і любові до одвічної боротьби добра і зла. До книги увійшли вірші: «Я не знаю», «Сон – казка», «Коли мені погано», «Місто», «Вечір»,« Біль», «Більш не люблю…», «Музі», «Про вічне», «Іще вчора здається я марила тільки коханням»,« Ти», «Журба», «Сон», «Час», «Політ»,« Лиш тобі», «Гріх», «Весняний день», «Я роблю перший крок у життя де не буде ілюзій», «Вірний шлях»,« Для тебе», «Спів душі», «Тобі – мій вірше», «Нарешті», «Жорстоке кохання», «Коли», «Потік думок», «Колискова», «Душі», «Ранок любові», «Душа тремтить», «Хочеш?», «Для тебе», «Болюча тривога», «Мрій», «Життя», «Приречений», «Про кохання», «Абетка кохання», «Вірю», «Я не вміла жити…», «Білий місяць, тихі зорі…», «Якщо хочеш дізнатись про те», «Куди іти нам далі?», П’єса «Смертельний блуд кохання», П’єса «Кінець життя». Формат 60х84 1/16 Ум.друк.арк.3,26 Папір офсетний, Титулка м’яка, 56 стор. ISBN 978-966-2758-12-2 Муза – це володарка, котра диктує нам, як писати, малювати, співати і навіть жити. Саме вона, взявши в полон мій розум, думки, почуття примушувала занотовувати все, що коїлось всередині, нашіптувала кожне слово і ні на хвилину не залишала мене. Підкорившись їй, я написала всі ці твори, сповнені переживанням, тривогою, радістю і вічними запитаннями: куди іти, як краще вчинити. Ольга Рибчинська-Фіновська «В добрий путь, поетеса» У поетеси, яка сьогодні дістала з потаємної шухляди своєї душі і представила світу власний поетичний доробок у вигляді першої збірки, зовсім юний вік. Але поруч з цією молодою жінкою невідмінно крокують мудрість, виваженість зовсім дорослої людини і паралельно, той самий, творчий неспокій з відтінком дитинства, який і приводить в світ нові імена митців. А інакше бути і не може. Двоє власних дітей та щоденна праця на нелегкій вчительській ниві – хіба це не той багатодітний чорнозем, який приносить найсоковитіші, найстигліші плоди. Своїм поетичним пензликом Оля торкається найсокровенніших тем, поміж яких виділяються: кохання, сутність буття людини, змагання правди та кривди. Майстрині слова, яка робить хоча перший, але впевнений крок у поезії вдосталь вистачає і вдалих зрілих рим і метафор, ось наприклад: «Коса її предовга, як життя, Вона густа й міцна, як стигле жито…». І не дивлячись на певний відтінок ностальгії, що живе в окремих рядках, авторка з оптимізмом крокує по життю і мабуть саме тому знаходить свого єдиного коханого: «Їх відкрила для тебе, ти заходь, як додому І повір, я їх більше не відкрию нікому…». Отже, зовсім не дивно, що Калліопа широко відкриває двері свого храму для цієї витонченої, романтичної українки з щирою душею та відкритим серцем: «Звідкіль не знаю, але знов лягає, Тихесеньким римованим віршем, Він плаче, він сміється і стинає Усю мене, який нестерпний щем». Отже, до нових творчих звершень, пані поетеса, які, як відомо, подолає той, хто йде. В добрий путь!!! Член Національної спілки журналістів України, літературно-мистецької спілки «Поділля» Ігор Байдак Прикріплення: Картинка 1 · Картинка 2 |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |