От, дивіться:

…Дармуй, це вкотре сірим
пирогоща постає,
на аличаний порятунь,
серпанцем турьчих,
турбощами
яструба-чабанця?..
Влододарю!
Й мені долонью влящ
достиглих почекачки пухирчат,
до того, ще -
роззявлену хицьком
по-війно гострих пазурями пазухів
ятринь,
заграбу в любоненцькі дланці,
дранцю,
свою…
Далебі - кочеть колесо яриль,
клекоче скличем
до пірья хмарин;
чи ж, вчуло зойчень?..
Збойсь, лем,
байстра сколочь,
не то:
гайдуч русьлячо,
на курган-бурьян;
сармача вишкірь зморшків:
як щерить -
нехай само,
де тре,
під вербощами, облизні
слускоче!

Взагалі знеособлено текст.
Аж, отак:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438082
він повинен бути прочитаним.
Хто має очі, той побачить.