| Головна » Публікації » Конкурс |
Про вічне
| Я у тому човні, Що спинився у чорному небі, Звідки падає сніг, та нічого не видно звідсіль. За лаштунками хмар Ніч знаходить загублений гребінь, І чіпляє його, і навколо розтрушує сіль. Охололи думки. Розкололися всі ноосфери. Тільки вічність і я, а між нами – блукаючий нерв. Те старезне весло Не верне мій затоплений берег. От і ти не вертай молитвами своїми мене. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Optimistka36 (23.07.2013) | Автор: Наталка Янушевич | |
| Переглядів: 679 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
