| Головна » Публікації » Конкурс |
Про натхнення
| Розхристана і дика, як сова, Спиває ніч мінорні схлипи вулиць. У зав`язь мрій вплітаються слова, Де ще живе мій неземний прибулець. Люблю цей час. І тишу. Й самоту. Із чаші неба пити трунок дива... І відчувати простір, висоту, І вірити, що пишеш - знать, щаслива... І наближати космос до трави, Аби душа ширяла поза часом, Шепочучи високі молитви У парі із окриленим Пегасом... Так легко, добре. Завше б так було... Виповідати марно. Відчуваю... Натхнення біле ангельське крило Відносить Душу...А куди... Не знаю... | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Світлана_Костюк (20.08.2013) | Автор: Світлана Костюк | |
| Переглядів: 691 | Коментарі: 2 |
|
|
0
Сподіваюся, такі вірші навіть у цьому бурхливому потоці не загубляться. Якрах такі і варто читати і цього літа, і наступного. Успіху!
|
|
0
Мені дуже подобається.
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
