| Головна » Публікації » Конкурс |
Сон
| Ніколи не забуду сновидіння, Що надійшло до мене в час туги, Мов несподіване і світле провидіння, Що душу степлило та надало снаги. Довге волосся сивими згортками, Весь в білому - середньовічний маг, Друїд чи характерник вийшов з рами Ікони невеличкої, що ставлять у кутах. "Чом плачеш, що тебе турбує? Чим зможу, я допомогу." "Не знаю, отче, чи слова знайду я, Щоб ними передати всю жагу. Жагу життя хоч трохи зрозуміти. Жагу до досконалості, до мрій. Я прагну кожній квіточці радіти." "Так в чому справа? Хочеш, то й радій!" "Якби так просто у житті людському Складалось все, як хочеться мені. Насправді, ледь злетів, вже мітиш долу, Хвилина світла - місяці в пітьмі. Я відчуваю, права – близько. Мов залицяльниця, кружляє навкруги, Тобі вклонюся, отче, низько-низько, Навчи, як жити. Покажи, куди іти." Мій гість раптовий лише посміхнувся: "Ти здатна осягнути все сама, І впасти так, щоб цілий світ здригнувся, І так злетіти, що позаздрять небеса. Життя є скрізь, і скрізь воно прекрасне. Це – досконалість не на рівні розумінь. Її впізнай, як ти приймаєш сонце ясне, Природно, чесно і без зайвих слів…" | |
| Категорія: Конкурс | Додав: ZLV (26.07.2013) | Автор: Ганна Залевська | |
| Переглядів: 781 | Теги: |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
