Середа, 02.07.2025, 16:06
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Львів
Я приїхав до Львова – віддатись йому,
надихнутись великою міццю,
я бажав запізнати ту долю саму,
що кує й застосовує крицю.
Теплий вечір. Вокзал. Серце бурха в грудя́х.
Я у Львові! Нарешті у Львові!
Із асфальту – на брук, зі стежини – на шлях.
Дні минулі, бувайте здорові.
Я вбирав в себе все – кожен рух, подих, чин
цього міста, для мене святого.
І здавалося, Львів – надгора, із вершин
лиш якої ще видно дорогу.
І здавалося, Львів – то форпост, авангард
революцій, бунтів, непокори,
що чекають на нас, й тільки він буде варт
нам вказать на світи неозорі.
Я людей споглядав… Думав – вищих людей:
ця постава, цей гонор, ця мова…
Кожний з них – вільний пан, я вважав, не лакей, -
гідний син ґеніального Львова.
Я ходив під гіпнозою, був сам не свій,
душа грізно тремтіла захва́том.
Тут ввижались вкраїнського війська постій,
і мета – все у всіх відібрати.
Та полуда зійшла і побачив я Львів –
тих людей, що є в центрі й на сході:
кожен сам по собі, між кожнісіньким рів,
й ница єдність в тотальній незгоді.
Я побачив людців сіро-темних, що скрізь
гірко скиглять, напнувши гримасу.
Я ворожих не бачив ні крови, ні сліз,
лиш безвольную львівськую масу.
Вже хотів було вмерти, покінчить з життям.
Всі надії пішли за вітрами.
Львів утратив себе. Залиши́вся лиш крам –
без картин призапилені рами.
Де ж той дух, львівський дух? Де бунтарська зоря,
де порив до небес, дія вічна,
що несли б Україну крізь суші й моря
до подій безумовно величних?..
Я по Львову блукаю, мов тінь, без мети,
я здіймаюсь на Замок Високий –
прислухаюсь – чи чуть-де відлуння сурми
й революції гро́мові кроки.
Не почувши нічого, спускаюсь у люд,
якнайшвидше тікаю додому
повз ряди чужинецького плану споруд,
але потім вертаюся знову.
Бо я вірю, що місто оце не з малих.
Не могло воно миттю померти.
Лев завмер перед битвою, хитро притих,
аби завтра напасти на жертву.
Категорія: Конкурс | Додав: OST (25.07.2013) | Автор: Demitrius Aquarius
Переглядів: 738

Публікації інших авторів

Щоб...
Для розумних
...Я не хочу більше згадувати той день...
НАЙБЛИЖЧІ ЛЮДИ.
ЩО ЛЮДИНІ ТРЕБА ?
терапія
МЕДЕЯ
Мені холодно...
Не улетай
Чорновик

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]