| Головна » Публікації » Конкурс |
Я ТАК ХОТІВ
| Вже не кличуть журавлині клини, на губах лиш присмак журавлини перелітним клекотом з полів… Я так хотів із гнізда, як ті птахи журливі, зміряти усі стежки звабливі, мріяв, добивався, вірив, смів. Я так хотів долетіти, як Ікар, до сонця, і молилась мама край віконця за дітей своїх на схилку днів. Я так хотів рідній неньці неба прихилити, щоб вона могла щасливо жити і радіти за моїх синів. Я так хотів встигнути з далекої розлуки та не зміг поцілувати руки мамині старенькі золоті, хоч так хотів… | |
| Категорія: Конкурс | Додав: otak (27.07.2013) | Автор: Оля Д'оля | |
| Переглядів: 676 | Коментарі: 2 | Теги: |
|
|
|
На превеликий жаль, розуміння найголовнішого в житті часто приходить запізно...
|
|
Жаль, що тільки хотів "рідній неньці Небо прихилити і не зміг поцілувати руки мамині старенькі золоті",
бо " хто віддав - багатший став...". Олюня! Ви правильно пишете , 60 відсотків запізно розкаюються -на жаль.Душа болить ,але... У Вас чуйна душа!!! |
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
