| Головна » Публікації » Конкурс |
Єдиній коханій
| Життя хробацьке без слабкої статі. А з ними, особливо навесні, Окрилені любовію, літати Ми можем наяву і уві сні. Із досвіду юнацького ще знаю: Природа нам нав'язує своє. Наснажує, а розум відбирає; Приймає спокій, а любов дає. Годинника вважав я за непотріб. Години йшли, а хто їх рахував? Тому, було, стрімким галопом, вкотре, Тролейбус свій нічний наздоганяв. Інтелігент миршавенький і кволий З-за рогу, у наївній простоті Підставив ногу і летів я долу, Як не літав ніколи у житті. Нехай би то на тенісному корті. Ні! На бруківку, як вареник впав. Улюблені штани пішли на шорти, Та хоч кісток собі не поламав. Літав і уві сні, хоча недовго. Кохану так тривожив мій кураж. Прокинувсь від удару об підлогу. На цьому й припинився пілотаж. Комусь дружина швидко набридає: Наївся супу, хочеться борщу. Мене лиш ти всі роки окриляєш. Всміхнись мені, я хутко полечу. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Рубцов (24.07.2013) | Автор: Ігор Рубцов | |
| Переглядів: 625 | Теги: |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
