| Головна » Публікації » Конкурс |
Іскра, що ватрою так і не стала...
| Іскра, що ватрою так і не стала. То наше кохання. Не наше. Моє. За тебе й за себе я нас відчувала, Ожиновий трунок у серці бурлив. А я розлюбила. Хоч ще й не кохала. Ти каменем став. На початку ним був. І тінь невидимця - то наше кохання. Кохання, що й миті тривать не могло. Його не було. Та воно існувало. Воно - не любов, лиш примара її. За це можна битися аж до загину, Ми ж гордо пустили усе це на дим. І спогад минув. І легенда розтала. Я стала Танталом, ти - морем моїм! | |
| Категорія: Конкурс | Додав: aknela31 (23.07.2013) | Автор: Колінько Олена | |
| Переглядів: 690 | Коментарі: 3 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
