| Головна » Публікації » Конкурс |
ДУША ПОЕТА
| Душа поета – мов сопілка ніжна. Вона бринить мінорно і мажорно. Емоцій хвилі закипають штормом. Душа – ранима й безневинно грішна. То – музика – мотиви сонця й грому – злітає вільно птахою кохання. Хоч завжди йде на неї полювання, але вона вертається додому. До серця, – доки б’ється, не померкне. І – в небо, як поезія – між люди. Поета на цім світі вже й не буде, – як і душа, поезія безсмертна! | |
| Категорія: Конкурс | Додав: poet_pechora (27.07.2013) | Автор: Олександр Печора | |
| Переглядів: 672 | Коментарі: 4 | Теги: |
|
|
|
Гарно, промовисто звучать Ваші рядки, пане Олександре!
 Так, слово поета - безсмертне.
|
0
...Не бійтеся, коли про вас говорять. Лякайтеся, коли про вас мовчать. БУДЬМО СОБОЮ.
|
|
0
Вельми Вам вдячний.
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
