| Головна » Публікації » Конкурс |
Притча про дружбу
| В якімсь селі дідусь один вмирав, На Той світ вже збирався у дорогу… До рук ікону взяв, поцілував, А наостанок все ж прохав у Бога: Хоч я й старий, та міг би ще служить, Порадником і дітям і онукам, Якби ж ти, Боже, дав іще пожить, Відстрочив трохи з Сонечком розлуку. Господь почув, подумав і спитав, Сховавши усміх, зазирнувши в очі: Відстрочить, кажеш? – Може б я і дав Тобі пожити… Добре, скільки хочеш? Дідусь ожив відразу, звеселів, Подумав про онуків, про синочків О Господи! Ти стільки дай років - На гілці скільки майорить листочків. - Ні, це багато, Бог йому на це, - Не можу скільки літ тобі ще дати. - Ну, скільки яблук має деревце? - Ні, не проси, - і це тобі багато. - Тоді дай стільки, скільки за роки Хороших, добрих, вірних мав я друзів. - Хай буде так, - торкнувсь його руки, - По справедливості і по заслузі. І Бог пішов, а той дідусь піднявсь І сиві вуса підкрутив завзято, - Бо друзів за життя він скільки мав, Як яблук і листочків разом взятих! ................................................ В цієї притчі є проста мораль: Щасливо й довго в світі щоб прожити – Любити треба світ, з людьми дружити, І душу мати чисту, мов кришталь! | |
| Категорія: Конкурс | Додав: muzima29 (23.07.2013) | Автор: Олена Бондар | |
| Переглядів: 806 | Теги: |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]