| Головна » Публікації » Конкурс |
Друге "я" й той самий ти.
| Кожного ранку я сиджу на терасі. Час від часу, люди мене помічають, кидаючи такі типові погляди. Наївні, не розуміють, що це я за ними спостерігаю. А ж ось повз кофейні будиночки пройшлись дві сукні, заблищали червоним атласом, пустили бісики очима і ледве помітною посмішкою зникли за рогом. Мабуть, далі причаровувати чоловіків. А я, я тільки й то знаю, що читати романи, наївно уявляючи себе головною героїнею. Бо тільки там я смілива. Тільки там я горда своїм ароматом вишуканих манер. А в цих реаліях життя я не здатна ні на що більше, ніж просто мріяти. А вам ніколи не здавалось, що ви не з цього століття? У мене таке часто. Якось в житті не вистачає казки, все сухо і сіро. Ні, я не мрію про швейцарський шоколад, пишні сукні і панчохи. Я не хочу читати любовні листи над парою чашки свіжозавареного чаю і жувати задумливо губи над відповіддю. Мене не вабить авантюрно підглядати за дуелями справжніх чоловіків. Я не бажаю слави ,нехай навіть анонімної… Я хочу чогось справжнього. Зрештою, за вікном 21 сторіччя : у мене є обов’язки, самотня кішка у пустій квартирі і кілька дрібних амбіцій. Є ваза з штучними квітами у вітальні, майонезна баночка на столі брудної кухні, які вже так осточортіли. Та я не здатна на зміни, максимум що я можу, це з горя перепити пепсі – коли. В спальні в мене розташоване невелике ліжко і маленький екран ноутбука.Та інколи технiка, яку створено для об'єднання людей, тiльки поглиблює твою самотнiсть. І всі ці соц. мережі, дзвінки і літери в телефоні під гребінець не замінюють дотиків повітря з губ.. Мені мало, чи я розбещена? Я прокидаюсь і засинаю в один і той самий час, але без думки про тебе. Хоча на столі в дерев’яній рамочці ти так мило усміхаєшся. Мені дивно, що я майже нічого не знаю про тебе, про те, чим займаєшся, про твою сім"ю, мрії, бажання, мету. Мені здається, що ти прийшов нізвідки, і що єдине, чим ти можеш займатись — це приходити та йти.Так, ти не романтик,Ти не малюєш зірок і не пишеш листів, а доля? Вона любить за двох. Бо,коли я люблю, то я не я. А я так давно вже не я. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Валері (19.08.2013) | Автор: Валері Зенинець | |
| Переглядів: 641 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]