| Головна » Публікації » Конкурс |
Де ти?
| Де ти? Де ти? Може, там, де проміння світанкового сонця цілує твоє незрівнянне обличчя. Там, де морські береги розбещують тебе піском, ніби золотом, обсипаючи ним білосніжні пасма твого волосся. Поміж вокзалами та аеропортами, між субтропіками та пустелями блукає буремна душа твоя у пошуках щастя. А мені залишається чекати, рахувати затяжні години, хвилини, миті в очікуванні нашої наступної зустрічі. І я достойно страждатиму, несучи свій хрест. Як ти? Насолоджуєшся полум’ям радості від нових знайомств та вражень чи вмиваєшся краплями відчаю від розчарування та втоми? Запиваєш червоним, наче кров, напівсолодким вином найкращий сир Франції Ossau-Iraty чи в тебе закінчилися гроші і ти сьогодні ще нічого не їла? Милуєшся вулканом Етна, який часом вирує, як мої почуття до тебе, чи фотографуєш Тауерський розвідний міст над нестримною Темзою? З ким ти? З новою подругою-колумбійкою в кав’ярні в центрі Боготи чи з другом-американцем у якомусь із численних казино Лас-Вегаса? У Москві чи в Мілані? «Онлайн» чи «оффлайн»? Чи може ти і досі зі мною, нехай не тілом, та душею, серцем, яке відчуває моє занепокоєння та щиро вірить у майбутню зустріч з тим, кого любила і любиш?... А я чекатиму тебе. Як мандрівного корабля вічно замріяний причал, як гарячий місяць свою улюблену зіроньку, як закоханий Майстер свою Маргариту, як затятий курець самокрутки, як аеропорт літака, того самого, який забрав тебе вчора від мене і якого я виглядатиму, здійнявши голову до неба доти, доки одного, безперечно, щасливого дня, він не прилетить, щоб привезти мені ту, котру я любив і люблю… | |
| Категорія: Конкурс | Додав: InhearT (22.07.2013) | Автор: Іван Ярославович Добруцький | |
| Переглядів: 618 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]