П`ятниця, 29.03.2024, 01:38
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Батько (уривок)
У тридев’ятому царстві, навіть не царстві, а в небувалій крижаній країні лицемірних масок і лукавих усмішок жила сім`я, яка не відала горя, печалі і сумних спогадів. Не було зламаних почуттів і ненависті до близької людини. Жили тільки він і вона : батько і його донька.
Дитина зростала без чужої опіки і без нав’язливих родичів. Вона зростала в загартованій і зачерствілій любові свого батька. Його почуття не були сухими порухами, вони були бурхливими потоками, але лише тоді, коли й справді дамбу проривало…
Олександра його любила. І не лише так словами чи допомогою. Вона бачила в ньому не просто наставника чи вчителя, але і велетня життя, красеня-чоловіка і освічену людину. Її дитячі наївні очі завжди дивились на нього,як на скелю, котра сховає від спеки, від холоду, від небезпеки…від усього. Ще з дитячих ранніх рочків вона навчилась поважати його. Ні…Він не зразок і не еталон вишуканості чи вседозволеності…Він той, хто дозволяв певність, але й лише одним поглядом чи однією фразою міг сказати «ні». І це «ні» означало, що перечити марно. Та вона й не перчила ніколи, бо було взаєморозуміння.
Це була звичайнісінька дитина, дівчинка зі своїми ідеями, думками, клопотами та вміннями. Вона полюбляла читати і читала захлинаннями. Танці, спів, навчання – це все робила із задоволенням, знаходила час, а енергії вистачало ще на багато чого. Вона не потокала йому, лише робила прохання, пізніше схожі на накази.
Батько – нелегкої, зовсім нелегкої вдачі людина. Ні…Не людина настрою чи емоцій!!! Людина з важким характером. Людина горда і упереджена. Людина загартована плином життя і в той же час – нещасна. Людина розумна, але примхлива, не дивлячись на подарунки долі, які час-від-часу траплялись на його шляху. Людина несамовитої перебірливості. В той же час – це людина з довершеним смаком та відвагою. Він – батько. При чому, чим далі, тим впевненіше, але й несамовитіше це розумів. Він впадав у цю батьківську любов із самовіддачею і без вагань. Інколи щось затьмарювало його очі, можливо свій власний авторитет, а можливо лицемірство оточення…
Категорія: Конкурс | Додав: AlBo (21.07.2013) | Автор: Аліна Бондарєва
Переглядів: 868 | Коментарі: 1

Публікації інших авторів

Планета Осінь
Зима на дворі. Від морозу...
А за окном снег, как и тысячу лет назад
помалу старію
Постукала
Занурююсь щовечора у мрії...
Вместе навсегда
Дуэль. Сейчас стреляет осень
Нічні роздуми
Мозаїка долі

Всього коментарів: 1
1 svetlana  
0
нравится...

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]