Неділя, 06.07.2025, 15:56
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Батько (уривок)
У тридев’ятому царстві, навіть не царстві, а в небувалій крижаній країні лицемірних масок і лукавих усмішок жила сім`я, яка не відала горя, печалі і сумних спогадів. Не було зламаних почуттів і ненависті до близької людини. Жили тільки він і вона : батько і його донька.
Дитина зростала без чужої опіки і без нав’язливих родичів. Вона зростала в загартованій і зачерствілій любові свого батька. Його почуття не були сухими порухами, вони були бурхливими потоками, але лише тоді, коли й справді дамбу проривало…
Олександра його любила. І не лише так словами чи допомогою. Вона бачила в ньому не просто наставника чи вчителя, але і велетня життя, красеня-чоловіка і освічену людину. Її дитячі наївні очі завжди дивились на нього,як на скелю, котра сховає від спеки, від холоду, від небезпеки…від усього. Ще з дитячих ранніх рочків вона навчилась поважати його. Ні…Він не зразок і не еталон вишуканості чи вседозволеності…Він той, хто дозволяв певність, але й лише одним поглядом чи однією фразою міг сказати «ні». І це «ні» означало, що перечити марно. Та вона й не перчила ніколи, бо було взаєморозуміння.
Це була звичайнісінька дитина, дівчинка зі своїми ідеями, думками, клопотами та вміннями. Вона полюбляла читати і читала захлинаннями. Танці, спів, навчання – це все робила із задоволенням, знаходила час, а енергії вистачало ще на багато чого. Вона не потокала йому, лише робила прохання, пізніше схожі на накази.
Батько – нелегкої, зовсім нелегкої вдачі людина. Ні…Не людина настрою чи емоцій!!! Людина з важким характером. Людина горда і упереджена. Людина загартована плином життя і в той же час – нещасна. Людина розумна, але примхлива, не дивлячись на подарунки долі, які час-від-часу траплялись на його шляху. Людина несамовитої перебірливості. В той же час – це людина з довершеним смаком та відвагою. Він – батько. При чому, чим далі, тим впевненіше, але й несамовитіше це розумів. Він впадав у цю батьківську любов із самовіддачею і без вагань. Інколи щось затьмарювало його очі, можливо свій власний авторитет, а можливо лицемірство оточення…
Категорія: Конкурс | Додав: AlBo (21.07.2013) | Автор: Аліна Бондарєва
Переглядів: 912 | Коментарі: 1

Публікації інших авторів

ТУТ
ИГРАЕТ БОГ
Тягне додому
Налейте, Сударь, мне игристого вина...
Гірко цілувать нестиглі губи
Тиха темна ніч
Твоя рука...
Свіча
...Дерева вродили рясно...
Про Ольгу Фреймут

Всього коментарів: 1
1 svetlana  
0
нравится...

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]