| Головна » Публікації » Конкурс |
А соняшник - не людина...
| А соняшник стоїть у полі гордо, Хоч він всього лиш квітка, не людина. Він звідси не піде, свій рід не зрадить, Й ні перед ким не стане на коліна. А соняшник не б"є поклони сонцю, Лише з любов"ю дивиться ув очі, Немов молитву радісну читає, Немов подякувати за проміння хоче. А соняшник храм Сонцю не збудує І не назве себе його рабом. Він сам як величавий храм яснітиме, Осяяний й наповнений теплом. А соняшник на свого батька схожий І лиш йому повік буде молитись. Не зможуть ні дощі, ні час, ні вітер Примусити його переродитись. Він народивсь у сонячній сорочці. І з пам"яті його це не зітреться. Дарує людям жменями насіння, Що виросло в самісінькому серці. Не змінить він ніколи форми квітів, Ні стрункості стебла, ні оксамит листочка. На нього будуть завжди схожі діти Й ходитимуть у сонячних сорочках. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: galynazhubil (20.08.2013) | Автор: Галина Жубіль-Книш | |
| Переглядів: 1441 | Коментарі: 6 | Теги: |
|
Публікації інших авторів |
|
|
|
Заінтригували... А хто батько соняшника? Алегорично можна було б вважати сонце. Та виходячи із змісту вірша... Як на мене, не все гаразд із римуванням та розміром.
|
|
Цікаві образи у цьому вірші: "Він народивсь у сонячній сорочці";
А соняшник не б"є поклони сонцю, Лише з любов"ю дивиться ув очі, Немов молитву радісну читає, Немов подякувати за проміння хоче. Дуже нахненно. |
|
Я теж обурена! Чому у Вас,видавництво, не працює 5-та кнопка?!
Тримаєте для своїх?! |
|
Оцінив у п'ть зірочок а висвітлило лише чотири. За свою творчість, пані Жубіль- Книш заслуговує перемогу.
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
