Середа, 22.01.2020, 02:29
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

А ЛІТА, МОВ КОНІ...
Знову нас єднає доля недарма,
Бо в кохання, люба, осені, нема.

І немає в нього білої зими,
Б’ють у груди щастя – молоді громи!

А літа, мов коні, добре час пасе,
Вітер у долонях зорі нам несе.

Я нижу для тебе осяйне намисто,
Хилиться у душі небо зорянисте.

І немає в цьому дивного нічого,
Нас веде до щастя – зоряна дорога!

І сади схиляють віти яблуневі,
Нас благословляють птаство і дерева.

І мені байдуже, що там скажуть люди,
Їхня чорна заздрість вічно в нетрях блудить.

І шепочуть люди, діляться секретом:
«Гляньте, покохала сивого поета…»

Як росте любисток і цвітуть фіалки,
То чого ж це, люди, вам любові жалко?..

2013



Категорія: Конкурс | Додав: solutus (20.07.2013) | Автор: Іван РЕДЧИЦЬ
Переглядів: 792 | Коментарі: 2 | Теги: мила, осені нема..., Бо в кохання, Знову нас єднає доля недарма

Публікації інших авторів

Я желаю стать твоим нижним шелковым бельем
Твоя енергія теж буде утилізована
Гірськолижна
Мозаїка долі
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Часы настороже
Спогад
Не заперечу
СРІБНИЙ "МІСЯЦЬ ПУСТУН"…
На полотне забвения

Всього коментарів: 2
0
2 Olga  
красивий вірш!

0
1 ivanknyha  
Дуже гарно, ніжно, поетично.

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]