| Головна » Публікації » Конкурс |
А ЛІТА, МОВ КОНІ...
| Знову нас єднає доля недарма, Бо в кохання, люба, осені, нема. І немає в нього білої зими, Б’ють у груди щастя – молоді громи! А літа, мов коні, добре час пасе, Вітер у долонях зорі нам несе. Я нижу для тебе осяйне намисто, Хилиться у душі небо зорянисте. І немає в цьому дивного нічого, Нас веде до щастя – зоряна дорога! І сади схиляють віти яблуневі, Нас благословляють птаство і дерева. І мені байдуже, що там скажуть люди, Їхня чорна заздрість вічно в нетрях блудить. І шепочуть люди, діляться секретом: «Гляньте, покохала сивого поета…» Як росте любисток і цвітуть фіалки, То чого ж це, люди, вам любові жалко?.. 2013 | |
| Категорія: Конкурс | Додав: solutus (20.07.2013) | Автор: Іван РЕДЧИЦЬ | |
| Переглядів: 1014 | Коментарі: 2 | Теги: |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
