| Головна » Публікації » Конкурс |
* * * * *
| На золотім піску лежали квіти, На небі вечір малював пейзаж, Дістали світлячки свої трембіти, Втопав у сутінках самотній пляж. І теплі хвилі заливали ноги - Так грався з нами стомлений прибій, Сьогодні були зайві діалоги, Була твоя лише, а ти був тільки мій. Теплом нас огортало юне літо І чайками літали наші душі, Вітри бажань звільнилися від гніту, У серці розквітали дивні ружі. Кохання сила нас єднала знову, І відстаням далеким не здолати – Ми переможемо усі шляхи-дороги І розіб’ємо вщент всі циферблати! І не блукатимуть в безмежжі ночі й днини, А поки маємо лиш тіл шалений трепет І навіть час змінив вже величини: Мить із тобою, вічності без тебе. І поки є оці моменти я живу, Твої цілунки сенс життю приносять, Бо ти кохаєш лише мене одну І цього навіть більше, аніж досить! | |
| Категорія: Конкурс | Додав: lilusia93 (19.08.2013) | Автор: Лія Ладижинська | |
| Переглядів: 682 | Коментарі: 1 | Теги: |
|
Публікації інших авторів |
|
|
|
Цікавий вірш.
Головне, що живий, пронизаний почуттями. Є певні технічні огріхи, наприклад, збивка ритму (зміна розмірності. У перших двох куплетах парні рядки закінчуються з наголосом на останньому складі, а в інших куплетах - на передостанньому: пейзАж, прибІй - дУші, циферблАти... |
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]