| Головна » Публікації » Конкурс |
Вже вистиг на сонці мій солом'яний чай
| Привіт. Знаєш, мене не стало, Знаєш, лиш подих завмер на стіні. Я тихого вітру від тебе чекала, Й слова, що доволі незграбні - навіки німі. Посріблене сонце на мене дивилось, І місяць глядів, він без контурів, дна. Порошкове "що ночі" до мене тулилось, І божевільне - "ти не сама". Та враз все завмерло, і посміхнулось, Вже вистиг на сонці мій солом'яний чай. Все вже сказане, і все вже відбулось, Доволі банально. Я йду. Не чекай. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Запилене_Серце (24.07.2013) | Автор: Петрова Вероніка | |
| Переглядів: 551 | Теги: |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
