| Головна » Публікації » Конкурс |
тексти
| думати про_низливо викрикувати написані "всує" ручко-моніторні сполучення стискати в до_лоні сонце обпікаючись об сказані між клітинками числа чекаЮ_чи Дощ серед сотень зуст_річних трамваїв які пливуть хвилями німого волосся кольору морських монстрів Розквітли_Ми пагонами тянгуться до_зрілі люди марячи нескореними вершинами щораз видихаючи з кров"ю щось металево-ніжне, щось гостросюжетно-тепле щось наркотично-радісне переховуючи по кишенях серце налякано-вільне. Переповнене повінню почуттів відчуваючи кожною клітиною Воду бути водою про_Тікаючи заржавілими трубами сталінок мити ноги змореним шахтарям падати на втомлені Херсонські степи Бути безмежно, безнадійно закоханим в світ де найважливіше ховається між рядків а найдорожчих завжди відділяють дроти і клавіші ===== Якщо заплющити третє око І порахувати до ста Місто наповниться запахом потойбіччя Узбіччя встелені сторінками вирваними з щоденників немовлят Осінній орнамент розмальовує вени В білий А знаєш, Тобі так личить Чужорідна неголоність Впалих щік Сірі очі в яких загубилося сонце Мій рюкзак переповнений віршами про вовків Я сама трохи вовк Помираю в неволі Намалюй на долоні Кривавим Своє ім”я Ми ж навіки разОм Нехай навіть розкидає доля ===== Бо іноді для того щоб відчути себе живим потрібно на мить померти Пірнути на самісіньке дно без найменшої надії на повернення Обірвати усі зв»язки «до» і «після» Лишивши перед очима лише довгий коридор Підлога якого встелена нездійсненними сподіваннями Пройтися по них босоніж З особливим кайфом втоптуючи в багно ті, Які завдали найбільше болю Дійти до самого краю відчинити двері в «початок кінця» Милуватися метеоритним дощем І екстазувати від розрідженого повітря Та вмісту крові в нікотині А потім, зовсім на мить, Відчути себе динозавром, вимерлим видом, Який лупотить Землею Лишаючи по собі кістки, та вібитки зубів На корі столітніх секвой Бо іноді, для того щоб стати сильнішим, потрібно розбити собою будинок Навіть якщо це твій будинок Тим більше, якщо цей будинок ТИ ==== ночі настоєні на кайфовості Безмежне відчуття простору переслідує По слідах Крок за кроком Шепоче на вухо Несподівані ніжності На грані естетизму та моралізаторства Лампами світяться поодинокі вікна Перефарбовуючи міжсезонне шукання Вічних сенсів В кольори невагомості на дні чашки мерзне шоколад заворожуючи відкриттям чорних дірок в кухонному начинні надихаючи на нові звершення в області мовчання Бо, усвідомлення справжнього завжди приходить раптово ==== Години проведені десь "між" завжди стають фатальними скелети мирно чекають в шафі повернення проходить повз порожні вулиці мрії сталкерів допінг для сублімації держслужбовців виливається в сотні списаних рожевих маркерів білий не білий сніг скурвлені дні починають сочитися наполеонівськими зазіханнями на..... це небо бачить тебе скрізь випробовує міцність нервової системи пропонує нові наркотики перефарбовує волосся в стилі Пікассо світогляд кубіста завжди зводиться до..... прямих ліній переломів зміщення головних частин кимсь коханого тіла а душа..... загублена в шафі між сотень скелетів бо секунди проведені десь повз ніколи не минають даремно | |
| Категорія: Конкурс | Додав: shokolad (23.07.2013) | Автор: Olexsandra | |
| Переглядів: 619 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]