| Головна » Публікації » Конкурс |
Ріка вмирає...
| Закрут замулено стомиться марити мрії і сни із походів чужих... Ріки так людяно здатні постаріти, зібгано тріснуть, мов зношений міх. Не наудачу дзеркальними скалками прикро розсипле ткання рукава час... Мов ерозія він, і однаково знищить і руку, й ріку, і слова, та й недоріку, що їх промовлятиме стиха, квапливо, не зваживши рим, ніби у небі віршами-загатами вітер ловитиме, що невловим. На горностай очеретної мантії осокорú інкрустують смарагд. Жаб'ячий хор у нестямнім завзятті самозреченно вославить розпáд. Річка вмирає так пишно й приречено, так передчасно, мов хтось із рідні... Пам'яті сповнений, глузду предтечею човен прадавній лежить у багні... | |
| Категорія: Конкурс | Додав: loralora (20.08.2013) | Автор: Лариса Іллюк | |
| Переглядів: 558 | Коментарі: 1 |
|
|
0
Гарно!!!
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]