Понеділок, 03.10.2022, 23:19
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Плач
Вишиваєш хрестиком мої оченята,
Поки твоя некваплива осінь зраджує тебе;
Невблаганний дощ, що так кричить в вікно,
Не спить, осліп, принишк…,
Вглядається до сліз в екзистенційну далечінь.

Він нівичить мене, а я, закоханний в твою безмежність,
Ошукую себе, зрікаюсь себе, але не можу впасти,
Бо я люблю тебе… й картаю дощ,
Що так далеко пише на вікні ці вірші,
Безнадійно топить цю весну…

Живу! І відчуваю…, що пропав…
Невблаганний дощ, навіщо увірвався ти
І розтоптав мене, понівичив й без того живі рани?
Смійся, насміхайся з мене - голий! Голий я!
Нема душі? Й душа вся гола!

Падаю навколішки, спалюючи себе,
Я віддаю тобі свої крила, відтяті у янгола.
Вже помирать пора, а я й не жив ще...,
Лише страждання й біль з рання до вечора...
І так усе життя...

Бий, забивай тяжкі цвяхи в мою домовину,
Рий, розривай у серці люб’ячому свіжу, сирую могилу,
І застудився від твоєї я любові,
І вже не знаю: чи живу, чи не живу нині...

З-поміж очей блукаю - і ріки, і моря безсилі.
Втамую голод й, неначе, оживаю...
І знову мру..., як мрець на чужині...


21.03.2014
Категорія: Конкурс | Додав: Alexx (18.02.2016) | Автор: Олекса́ндер Доброгорський
Переглядів: 164 | Теги: плач, Олекса́ндер Доброгорський

Публікації інших авторів

Насправді
Танцующим в темноте
Брехлива правда
Боюсь жінкам присвячувати оди...
...Дерева вродили рясно...
Почуй!
Сафо и Муза
Той, что с ним
Природа в місті своєрідна...
Парує у дворі після дощу...

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]