| Головна » Публікації » Конкурс |
Надмірний жаль
| Сонячний дощ просльозився над морем пшениць, хвилі хмаристі вбираються в лагідний дим; марево пахощів, сотні багристих куниць Скачуть сумирно й копицями б’ються між тим. Темні ліси сповивають закохану душу, сосни застигли у довгій бузковій пітьмі. Линуть до тебе сердешної миті я мушу, краю! Останнії рани готуєш мені. Чим завинив наполоханий спогад? Дитя! Вічність принишкла таїлась у нім…Новина? Чом же так країш? Відійдуть ті дні в небуття, топче ж бо камінь прозора жалю пелена. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: Nastia (21.08.2013) | Автор: Анастасія | |
| Переглядів: 717 | Коментарі: 10 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
1
Превосходно
|
|
3
Перлини чудового вірша "Надмірний жаль" відображють любов автора до рідного краю. Також не менш помітним у цьому творінні є порив української душі до заворожуючої природи власного ж краю.
 
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]