| Головна » Публікації » Конкурс |
Ямки
| Мені болить. Немов осине жало В душі пече. Немає вороття. Комок у горлі. Сором за державу, За тих, в кого немає каяття. Злітає з трав некошених насіння. Зросте воно, де вітром занесло. І тут було, чиєсь було коріння, Колись було, коли було село. Сумує сад занедбаний в печалі. Земля дарує людям співчуття, Вона вкрива дерниною, мов шаллю, Творіння рук, як залишок життя. Села нема, та топче хтось стежини По зораних полях через жита На кладовище посадить жоржини, Щоб квітла пам’ять про чиїсь літа. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: nina_zayets (19.08.2013) | Автор: Ніна Заєць | |
| Переглядів: 661 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]