| Головна » Публікації » Конкурс |
Як встають та ідуть, вже земля не гуде...
| Як встають та ідуть, вже земля не гуде, не здригаються місяць і зорі, і над вечір, призвавши ім’я пресвяте, засинають в холуйській покорі. Тож не плачте за ними, клену́чи богів й розбиваючи чо́ла об стіни: хто хоч раз на шляху своїм рабство зустрів, той не раз його ще перестріне. І не важать колишнії владні думки, панування не важить над світом, коли дух нещодавно надлюдсько-стійкий позавчора ярмом перебито. Мовчазні та непевні віднині й навік, перелякані й згорблені в дуги, вони йтимуть зів’яло в буремний потік за великі гріхи та заслуги. Вони йтимуть… Проте на шляхах усезла крізь безвір’я надлами постійні відкидатимуть грізно їх ниці тіла гордовито-прямі й дужі тіні. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: OST (25.07.2013) | Автор: Demitrius Aquarius | |
| Переглядів: 668 |
|
Публікації інших авторів |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
