| Головна » Публікації » Конкурс |
Я - руський.
| «Оглухли, не чують; кайданами міняються, правдою торгують... Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають...» Т. Шевченко. Я – руський, люде. Не по волі на Україні. З злої долі. Живу давно. З маленьких літ. Коли гриміли ще гармати і небосхил палахкотів, Сюди привезла рідна мати маленьких дочку і синів. З тих пір, Вкраїно, наші долі переплелись. Багато солі Удвох ми з’їли. Все спізнали і подружились. Мо, й навік?.. Йдемо одним широким полем. Хай, що не кажуть, а твій біль Ятрить мене жагучим болем, бо непокоїть тая сіль, що з’їли ми удвох поволі. Перлино світу! Що з тобою? Вже не чаруєш ти красою славетних лицарів своїх. Гнилі ставки, гнилі річки течуть нітратними полями, Неначе в тій страшенній казці. І радіацій «ржаві» плями Синів твоїх по злій указці вже запроваджують до ями. Куди піти? Куди подітись? Росою праведною вмитись... Ми - недолугії раби, мутанти підлі й безхребетні. Для чого в світі живемо? Щоб пити кров і «жрать» ковбаси? Лихі діла нести? А мо? Нащадкам зробимо припаси, а потім тихо помремо?.. Вже все зробили. Горе! Горе! Брат братом знову нивку оре. До поту крові. Ще й ганя, Щоб більший шмат отшматувати собі у пельку пирога. А тре - то й буде катувати, якщо не так ступнé нога! То, що ж це робиться сповна?! Та, схаменіться! Це ж війна! І нами править божевілля. Ми – самоїди! Камчадали! Самі себе їмо спроквола. Й тим більше радості й надій, Чим гірше робиться довкола! Це ж – розум з’їхав! Боже мій! І недарма під серцем тисне, бо вже гримить. А може й блиснуть. Страшної сили буревій Зламає все, безжалісно змете і правих, і не правих. Всіх загорне у безвість. Спалить! І смерть посіє між братами... Хай пам’ятає, хто лукавить: « Ходити темними ходами, Де треба ясність – самогубство». | |
| Категорія: Конкурс | Додав: bohane (24.07.2013) | Автор: Глєб Бєлінскій | |
| Переглядів: 656 |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]
