| Головна » Публікації » Конкурс |
Іржава осінь
| Іржава осінь, холоди, дощі І, як безхатченки, в лахміттях всі дерева, Змарніли квіти, оголилися кущі Й лише ялина іще досі королева. Неначе вицвілі старечі очі – скрізь калюжі І оранка лягла на поле зморшками, А поруч лише ворони байдужі І вітер сьорбає печаль малими ложками. Стареча постать або ж навіть просто тінь Землі знесилено хитається по світу, Блукає в пошуках, де неба ясна синь Разом із сином-сонцем її могла б зігріти. Та не знайде – чекати доведеться І марними всі будуть сподівання, Бо сонце вже ніде і не озветься І скінчаться за мить її страждання. Лиш жалібно ще раз протягне руки У вись, далеко, куди сина відпустила, Зітхне у безнадії, лиш розлука Очікує на матір, що зростила. Жорстока осінь, холоди, дощі, Земля проронить мимохідь скупу сльозину, Не дочекається нікого й в цій іржі Забута усіма самотня згине. Й її покриє сніг і злічить рани, Щоб навесні все знову повторити, Бо ж її серце як і серце мами Дитя своє завжди буде любити. | |
| Категорія: Конкурс | Додав: lilusia93 (19.08.2013) | Автор: Лія Ладижинська | |
| Переглядів: 605 | Теги: |
|
|
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
[ Реєстрація | Вхід ]